Черкащина - Тараса рідний край

Тарас Шевченко
Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Рано став сиротою — мати померла, коли йому було 9 років, батько — у 12 років. Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра. В 1828 році він потрапляє в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає свого кріпака в навчання викладачеві Віленського університету — портретисту Яну Рустему. У Вільні юний Тарас пробув 1,5 року. Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва. Улітку 1836 р. він познайомився зі своїм земляком — художником І. Сошенком, а через нього — з Євгеном Гребінкою, В. Григоровичем і О. Венеціановим. Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Незабаром став студентом Академії мистецтв. Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар». 25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну. В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву. У 1844р. написав гостро політичну поему «Сон» («У всякого своя доля»), ставши на шлях безкомпромісної боротьби проти самодержавної системи тодішньої Російської Імперії. 5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника. 31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва. Навесні 1846 року прибув до Києва. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства. Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції. У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт. 2 серпня 1857 – поета було звільнено з заслання. Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. А влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. 10 березня 1861 року Шевченко помер в Петербурзі. Його ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з «Заповітом», 10 травня того ж року його прах перезахований в Україні над Дніпром на Чернечій  (м. Канів).

Правила безпеки з вибухонебезпечними предметами

Види боєприпасів, методи їх розпізнаван­ня. Небезпечні предмети (знахідки) та дії у разі їх виявлення

Минуло вже понад 60 років після завершен­ня Великої Вітчизняної війни, але й досі багато­страждальна українська земля приховує в собі страшні залишки того часу. Час від часу в землі знаходять небезпечні знахідки — вибухові пред­мети, що й до сьогодні становлять велику загрозу життю і здоров'ю людей. А в теперішній час такі «подарунки» можна знайти і в себе вдома, в тих родинах, батьки яких повернулися з зони проведення АТО.

Вибухонебезпечними предметами в наші дні можна вважати будь-яку речовину або предмет, що здатні вибухати й завдавати чимало біди тим, хто не вміє з ними поводитися.

До вибухонебезпечних предметів належать:

•   вибухові речовини — хімічні з'єднання або суміші, здатні під впливом певних зовнішніх дій (нагрівання, удар, тертя, вибух іншого вибухового пристрою) до швидкого хімічного перетворення, що самопоширюється, з виді­ленням великої кількості енергії та утворен­ням газів;

•   боєприпаси — вироби військової техніки одно­разового вживання, призначені для ураження живої сили супротивника.

До боєприпасів належать:

•   бойові частки ракет; авіаційні бомби; артиле­рійські боєприпаси (снаряди, міни); інженер­ні боєприпаси (протитанкові та протипіхотні міни); ручні гранати; стрілецькі боєприпаси (патрони до пістолетів, карабінів, автоматів та ін.);

•   піротехнічні засоби: патрони (сигнальні, освітлювальні, імітаційні, спеціальні); вибу­хові пакети; петарди.

•   ракети (освітлювальні, сигнальні); гранати; димові шашки.

•   саморобні вибухові пристрої — це пристрої, у яких застосований хоча б один елемент кон­струкції саморобного виготовлення: самороб­ні міни-пастки; міни-сюрпризи, що імітують предмети хатнього побуту, дитячі іграшки або речі, що привертають увагу.

Вибухонебезпечні предмети, що залишилися після Великої Вітчизняної війни, проведення антитерористичної операції, можна знайти у водоймах, у лісі, у полі, на городі, у руїнах буді­вель, під час розкопок. Найчастіше їх знаходять у місцях колишніх бойових дій. Земля приховує багато небезпечних знахідок, на які можна натра­пити й стати їх жертвами, навіть не підозрюючи про це. Ніхто не може гарантувати, що в землі під багаттям, розведеним на лісовій галявині, не при­чаїлися снаряди часів війни.

Вибухонебезпечні предмети становлять смер­тельну загрозу. Навіть після тривалого перебу­вання у воді або землі ці речовини не втрачають здатності вибухати.

Зазвичай, знаходячи серійні міни, снаряди, гранати, дорослі негайно викликають фахівців, які убезпечують район і знешкоджують небез­печні знахідки в установленому порядку. Інша справа — діти. Природна цікавість спонукає їх на страшні експерименти. Діти підкладають боє­припаси у багаття, випробують їх на міцність уда­рами, намагаються розібрати, приносять додому, у двір та школу. Тому так важливо пояснити на­слідки подібних дій, навчити правил поведінки у таких ситуаціях.

Зовні небезпечні предмети нагадують безформ­ні шматки металу. Зовнішній вигляд боєприпа­сів від тривалого перебування в ґрунті або у воді значно змінюється: під впливом вологи вони де­формуються, іржавіють і від найменшого дотику можуть вибухнути. Ця зброя може розірватися в руці. Відомо чимало випадків, коли діти, не підозрюючи про небезпеку, гралися знайденими предметами.

Зазвичай, такі предмети характеризуються видовженою формою; наявністю дротів, що стир­чать або тягнуться в усі боки; дивними звуками (цокання годинника, шипіння, виділення газу та ін.); світловими сигналами (блимання лампочки тощо).

Майже всі вибухові речовини отруйні, чутливі до механічних дій та нагрівання. Маючи справу з вибуховими речовинами, слід бути дуже уваж­ними й обережними. Одна з основних причин не­щасних випадків із вибуховими пристроями — порушення елементарних правил безпеки.

Шановні батьки , вчителі , мами , бабусі , дівчатка нашого              класу та просто гості нашої сторінки!

Від щирого серця шлемо привітання в прекрасний жіночий день - 8 Березня.                                                                          Нехай весна дарує Вам красу, молодість, здоров'я, чудовий настрій , душевну гармонію, у родинах панує мир і злагода , а негаразди назавжди забудуть дорогу до Ваших осель!                                                                                              Нехай всі мрії збуваються!

Розстріл Небесної Сотні: жахливі факти, які не маємо права забути

Вранці 20 лютого 2014 року українці прокинулись в іншій країні – в країні, де влада вбиває своїх громадян. Тоді ця інформація ошелешила весь цивілізований світ – на Майдані силовики розстрілюють беззбройних активістів. Сьогодні, у роковини найкривавішого дня Євромайдану, знову згадаємо ці страшні події.

 Чорний вівторок

18 лютого протести на Євромайдані перейшли у нову, гарячу, стадію. З самого ранку колони активістів рушили до Верховної Ради, там мала відбутися чергова сесія, на якій планували розглянути питання про зміни до Конституції, які б обмежили повноваження президента. Однак, канцелярія Ради не хотіла реєструвати цей документ. Тож активісти спробували натиснути на депутатів.На мітингарів вже чекали близько тисячі силовиків, які щільно оточили урядовий квартал. Активісти спробували штурмом прорватись до будівлі Верховної Ради. Почались серйозні сутички. Люди озброїлись бруківкою та коктейлями Молотова, "Беркут" застосував зброю та світлошумові гранати, пролунали перші постріли.В хід пішли коктейлі Молотова.З Будинку офіцерів, який зайняли активісти, та де обладнали власний медпункт, надходить шокуюча інформація: серед мітингарів – тяжко поранені та щонайменше троє вбитих, причому один загиблий – внаслідок кульового поранення.У другій половині дня "Беркут" відтіснив активістів до Майдану. Близько 20:00 у гучномовець оголосили про початок "антитерористичної операції" – почався штурм Євромайдану. Міліція рушила на мітингарів з водометами, дорогу силовикам розчищав БТР. Активісти знову взяли до рук коктейлі Молотова, правоохоронців закидали піротехнікою.Опівночі спалахнула потужна пожежа у Будинку Профспілок, де був штаб активістів. Там також перебували поранені під час ранкових боїв. За свідченнями очевидців, будинок підпалили "беркутівці", за іншою інформацією – будівля зайнялася від коктейлю Молотова провокаторів. Внаслідок пожежі загинуло двоє людей.Пізніше у Міністерстві охорони здоров’я прозвітували – за добу загинуло 8 людей, маже 200 поранених. Пізніше з'ясувалось, що загалом 18 лютого загинуло 23 активісти, а також 5 правоохоронців.

Кривавий четвер

20 лютого протестувальники перейшли у наступ. "Беркутівці" раптово почали відступати, що дало змогу активістам зайняти приміщення Міністерства агрополітики, а пізніше силовики залишили Жовтневий палац та Український дім.Приблизно у той самий час з’являється інформація, яка згодом шокувала весь цивілізований світ – з готелю "Україна" по майже беззбройних протестувальниках починають стріляти. Як пізніше з’ясувало слідство, вогонь вели спецпризначенці так званої "Чорної роти" "Беркуту".Вулиця Інститутська тоне у крові. Кількість вбитих активістів рахують десятками. До вечора четверга було вбито майже 50 протестувальників. Тіла деяких з них лежали просто на вулиці, накриті закривавленими синьо-жовтими прапорами.Були загиблі і серед правоохоронців. У МВС тоді прозвітували про 13 вбитих силовиків, 4 з них загинуло у ніч на 20 лютого.Хто першим почав стріляти – силовики чи протестувальники, а може, це були провокатори – над цим питанням слідство працює понині. Однак, достеменно відомо, що кожен вбитий кулею активіст був абсолютно беззбройний.21 лютого Майдан у скорботі – з почестями прощаються з активістами, які вже тоді називають Небесною Сотнею.Саме того вечора Володимир Парасюк раптово з’явився на сцені та виголосив палку промову про те, що "Янукович має піти". А тодішній лідер "Правого сектора" додав, що його організація не складе зброю. І вже тієї ночі Віктор Янукович тікає з України – головна вимога Майдану виконана, але активісти заплатили за це надто дорого.

7 правил здорового способу життя

Не можна не відзначити все зростаючий останнім часом інтерес до здорового способу життя. Рано чи пізно починаєш замислюватися, що спосіб життя, який зараз ведеш, не кращим чином позначається на здоров'ї. І добре, якщо це станеться рано ... 
Найчастіше людина починає замислюватися про свій спосіб життя і здоров'я, коли наздоганяє якась проблема, з'являється хвороба чи нездужання. Турбота про своє здоров'я не має бути проблемою, турбота про своє здоров'я повинна бути образом життя. Здоровим способом життя. Пропонуємо Вашій увазі 7 найважливіших правил здорового способу життя. 

Здоровий спосіб життя: правило № 1 
Найважливіше при здоровому способі життя - це харчування. Правильне харчування! Більше фруктів і овочів, продуктів, наповнених корисними для нашого організму речовинами. Ніяких гамбургерів, коли, чіпсів та іншої гидоти.
Як говорив сам товариш Гіппократ, їжа повинна бути нашим ліками, а не ліки їжею. В ідеалі, звичайно, потрібно відмовитися від шкідливої ​​їжі назавжди, але ... Але як відмовитися від улюбленої їжі, навіть не найкориснішою, але коханої? Це як будь-яка шкідлива звичка, розумієш, що шкідливо, але відмовитися не можеш. Іноді можна побалувати свій шлунок, але без фанатизму. 

Здоровий спосіб життя: правило № 2 
Активність, активність і ще раз активність! Будьте активними, життєрадісними і відкритими до світу. В умовах постійної зайнятості важко знайти час на походи в спортзал, заняття спортом ... А даремно! 
І все-таки, навіть якщо на спорт часу немає, то піші прогулянки на свіжому повітрі, ранкову пробіжку, зарядки вранці ніхто не відміняв. Ходіть більше пішки, гуляйте у парках та лісах, будьте рухливими. 
Від серцево-судинних та інших серйозних захворювань потрібно йти або навіть тікати. У прямому сенсі слова. Рухайтеся назустріч міцному здоров'ю і довголіттю! 

Здоровий спосіб життя: правило № 3 
Здоровий спосіб життя жодним чином не сумісний з шкідливими звичками: куріння, вживання алкоголю і тим більше наркоманія. І якщо алкоголь по святах при здоровому способі життя ще можна зрозуміти, то куріння і наркоманія скасовуються повністю. 

Здоровий спосіб життя: правило № 4 
Основа здорового способу життя - правильний розпорядок дня. Правильне харчування, фізична активність і відсутність шкідливих звичок при здоровому способі життя - це вже багато чого, але ще не все. При здоровому способі життя обов'язково повинен бути правильний розпорядок дня. 
Що значить правильний розпорядок дня? Це, перш за все, 8-ми годинний здоровий сон. Потрібно привчити свій організм лягає і прокидатися в один і той же час, не залежно від того, який день тижня: будній чи вихідний. В ідеалі, звичайно, прокидатися треба без будильника - це означає, що виспалися. 
Чому важливо висипатися? Хоча б, тому що існує прямий зв'язок між недосипанням і появою надмірної ваги. 

Здоровий спосіб життя: правило № 5 
Одне з найважливіших правил здорового способу життя - це позитивний настрій! Не зациклюйтеся на невдачах і промахи. Не вийшло встояти перед тортиком або тістечком, ну і Бог з ним! Не варто через це засмучуватися! 
І навіть, якщо постійні тренування і дієти не допомагають скинути зайву вагу, це не привід для відчаю! Значить, дієта не та - варто спробувати іншу! 

Здоровий спосіб життя: правило № 6 
Здоровий спосіб життя - це так само дбайливе ставлення до себе! Себе треба любити, про себе потрібно піклуватися. Наприклад, під час занять у спортзалі, потрібно думати не про те, щоб швидше піти і рахувати хвилини, а займатися із задоволенням, з думками про те, що кожну вправу підтягує ваші м'язи .... Кожна вправа наближає Вас до ідеалу! 
Навряд чи вийде схуднути, якщо постійно лаяти себе: «Я товста!», «Я нічого не можу!». Треба говорити собі: «Я сильна, я впораюся!», «У мене все вийде.». 

Здоровий спосіб життя: правило № 7 
Вести здоровий спосіб життя легше не поодинці, а в компанії. В ідеалі, звичайно, потрібно, щоб усі навколо дотримувалися такої ж життєвої позиції - разом веселіше і є дух суперництва, наприклад, в позбавленні від зайвої ваги.
Уявіть, що всі навколо ведуть здоровий спосіб життя, все в прекрасному настрої, бажають один одному тільки добра. З ранку всі домочадці не за ванну лаються, а бажають один одному чудесного дня. Ех, не життя, а казка! 
Турбота про своє здоров'я не має бути проблемою, це має бути способом життя! Здоровим способом життя. Краще вже бігати на свіжому повітрі, ніж по лікарях! 

День Соборності 22 січня

22 січня, понеділок

День Соборності (день Злуки)

Українська мрія - єдність, свобода і незалежність. Основа державності, якої споконвіку намагалися позбавити цю прекрасну частину земель всі її так звані сусіди прикриваючись «високими» інтересами, час від часу набувала цілком ясні обриси. Так сталося і на початку 1918-го. У цей січневий місяць у запалі революційних змін була створена Українська Народна Республіка, відома як УНР. Більш того на тих територіях, які входили до складу колись потужної Австро-Угорської імперії, була утворена ЗУНР - Західноукраїнська Народна Республіка. Вже до кінця року, в грудні 1918-го у Фастові, з гарячим бажанням втілити українську мрію в реалії, лідерам цих двох держав вдалося підписати своєрідний поєднувальний договір. Цей договір увійшов в нашу сучасну історію як «Акт злуки» і 22-го січня 1919-го року він був публічно оприлюднений в Київській столиці на знаменитій Софійській площі.

Набираюча обертів машина кривавої диктатури, яка прийшла на зміну колишніх «консерваторів» поспішила зламати і ці сміливі починання вільного українського народу. Вже буквально через кілька місяців більшовики увійшли в Київ, Закарпаття окупувала Чехословаччина, а Східну Галичину - поляки. А далі ...

Акт злуки тоді так і залишився лише декларацією, але народ ніколи не втрачав надію, адже народ, який втратив надію просто зникає. Надію, приміром, втратили нащадки кривавих диктаторів, коли Великий і Могутній Радянський Союз - об’єднання, побудоване зовні на «нових канонах справедливості», а всередині на крові і безглуздих жертвах, звалилося, не залишивши після себе нічого, що могло б його реанімувати.

22-е січня 1990-го року. Мільйони українців вишикувалися в справжню живий ланцюг, що розтягся від Києва до Львова. Вони відзначали День Соборності, День своєї української єдності та свободи.

21-го січня 1999-го року відповідно до Указу Президента України № 42/99 День Соборності був закріплений на законодавчому рівні суверенної держави. Потім, 30-го грудня 2011-го року, відповідно до Указу Президента України № 1209/2011 під назвою «Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат і професійних свят», День Свободи, який раніше відзначався 22-го листопада був об’єднаний з Днем Соборності і свято набуло свою нову назву - «День Соборності та Свободи України».

Після подій 2013-го - 2014-го року, революції Гідності і трагедії початку неоголошеної війни Росії проти України, окупації Кримського півострова і декількох обласних центрів на сході України «братнім російським народом», відповідно до Указу Президента України № 871 / 2014 від 13-го листопада 2014-го року, святу повернули колишню назву. «Відзначати щорічно 22 січня - у день проголошення в 1919 році Акта злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки - День Соборності України. Внести до Указу Президента України від 30 грудня 2011 року № 1209 "Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат та професійних свят” зміну, виключивши абзац другий статті 1.»- йдеться в Указі.

У цей День проект DilovaMova.com приєднується до привітань на адресу всього українського народу! Єдність і свобода робить нас гідними нащадками наших батьків! Будемо з трепетом зберігати цей безцінний скарб! Хай береже нас усіх Господь і слава Йому за цю прекрасну країну - Україну!

Андріївські вечорниці

Тринадцятого грудня - День святого Андрія Первозванного.

Стародавня християнська легенда каже, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнство в самому Царгороді, на побережжях Чорного моря та в околицях нашої столиці - Києва.

Хоч Андрій Первозванний - християнський святий, але в народній традиції звичаї і обряди в цей день мають дохристиянський характер: угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання "калити".

В народі ще це свято називають Калита. Воно вважається парубочим святом, оскільки у Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки, а дівчата цієї ночі можуть дізнатись свою долю. 

 За традиціями наших предків, дівчата та хлопці сходилися до однієї хати ввечері 12-го грудня. Жартували, оповідали цікаві історії та грали в різні ігри, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили..

 В нашому класі свято Андрія відзначають весело та цікаво.  Хлопці і дівчата  калиту кусали.