Черкащина - Тараса рідний край

Тарас Шевченко
Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Рано став сиротою — мати померла, коли йому було 9 років, батько — у 12 років. Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра. В 1828 році він потрапляє в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає свого кріпака в навчання викладачеві Віленського університету — портретисту Яну Рустему. У Вільні юний Тарас пробув 1,5 року. Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва. Улітку 1836 р. він познайомився зі своїм земляком — художником І. Сошенком, а через нього — з Євгеном Гребінкою, В. Григоровичем і О. Венеціановим. Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Незабаром став студентом Академії мистецтв. Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар». 25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну. В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву. У 1844р. написав гостро політичну поему «Сон» («У всякого своя доля»), ставши на шлях безкомпромісної боротьби проти самодержавної системи тодішньої Російської Імперії. 5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника. 31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва. Навесні 1846 року прибув до Києва. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства. Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції. У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт. 2 серпня 1857 – поета було звільнено з заслання. Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. А влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. 10 березня 1861 року Шевченко помер в Петербурзі. Його ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з «Заповітом», 10 травня того ж року його прах перезахований в Україні над Дніпром на Чернечій  (м. Канів).

Правила безпеки з вибухонебезпечними предметами

Види боєприпасів, методи їх розпізнаван­ня. Небезпечні предмети (знахідки) та дії у разі їх виявлення

Минуло вже понад 60 років після завершен­ня Великої Вітчизняної війни, але й досі багато­страждальна українська земля приховує в собі страшні залишки того часу. Час від часу в землі знаходять небезпечні знахідки — вибухові пред­мети, що й до сьогодні становлять велику загрозу життю і здоров'ю людей. А в теперішній час такі «подарунки» можна знайти і в себе вдома, в тих родинах, батьки яких повернулися з зони проведення АТО.

Вибухонебезпечними предметами в наші дні можна вважати будь-яку речовину або предмет, що здатні вибухати й завдавати чимало біди тим, хто не вміє з ними поводитися.

До вибухонебезпечних предметів належать:

•   вибухові речовини — хімічні з'єднання або суміші, здатні під впливом певних зовнішніх дій (нагрівання, удар, тертя, вибух іншого вибухового пристрою) до швидкого хімічного перетворення, що самопоширюється, з виді­ленням великої кількості енергії та утворен­ням газів;

•   боєприпаси — вироби військової техніки одно­разового вживання, призначені для ураження живої сили супротивника.

До боєприпасів належать:

•   бойові частки ракет; авіаційні бомби; артиле­рійські боєприпаси (снаряди, міни); інженер­ні боєприпаси (протитанкові та протипіхотні міни); ручні гранати; стрілецькі боєприпаси (патрони до пістолетів, карабінів, автоматів та ін.);

•   піротехнічні засоби: патрони (сигнальні, освітлювальні, імітаційні, спеціальні); вибу­хові пакети; петарди.

•   ракети (освітлювальні, сигнальні); гранати; димові шашки.

•   саморобні вибухові пристрої — це пристрої, у яких застосований хоча б один елемент кон­струкції саморобного виготовлення: самороб­ні міни-пастки; міни-сюрпризи, що імітують предмети хатнього побуту, дитячі іграшки або речі, що привертають увагу.

Вибухонебезпечні предмети, що залишилися після Великої Вітчизняної війни, проведення антитерористичної операції, можна знайти у водоймах, у лісі, у полі, на городі, у руїнах буді­вель, під час розкопок. Найчастіше їх знаходять у місцях колишніх бойових дій. Земля приховує багато небезпечних знахідок, на які можна натра­пити й стати їх жертвами, навіть не підозрюючи про це. Ніхто не може гарантувати, що в землі під багаттям, розведеним на лісовій галявині, не при­чаїлися снаряди часів війни.

Вибухонебезпечні предмети становлять смер­тельну загрозу. Навіть після тривалого перебу­вання у воді або землі ці речовини не втрачають здатності вибухати.

Зазвичай, знаходячи серійні міни, снаряди, гранати, дорослі негайно викликають фахівців, які убезпечують район і знешкоджують небез­печні знахідки в установленому порядку. Інша справа — діти. Природна цікавість спонукає їх на страшні експерименти. Діти підкладають боє­припаси у багаття, випробують їх на міцність уда­рами, намагаються розібрати, приносять додому, у двір та школу. Тому так важливо пояснити на­слідки подібних дій, навчити правил поведінки у таких ситуаціях.

Зовні небезпечні предмети нагадують безформ­ні шматки металу. Зовнішній вигляд боєприпа­сів від тривалого перебування в ґрунті або у воді значно змінюється: під впливом вологи вони де­формуються, іржавіють і від найменшого дотику можуть вибухнути. Ця зброя може розірватися в руці. Відомо чимало випадків, коли діти, не підозрюючи про небезпеку, гралися знайденими предметами.

Зазвичай, такі предмети характеризуються видовженою формою; наявністю дротів, що стир­чать або тягнуться в усі боки; дивними звуками (цокання годинника, шипіння, виділення газу та ін.); світловими сигналами (блимання лампочки тощо).

Майже всі вибухові речовини отруйні, чутливі до механічних дій та нагрівання. Маючи справу з вибуховими речовинами, слід бути дуже уваж­ними й обережними. Одна з основних причин не­щасних випадків із вибуховими пристроями — порушення елементарних правил безпеки.

Шановні батьки , вчителі , мами , бабусі , дівчатка нашого              класу та просто гості нашої сторінки!

Від щирого серця шлемо привітання в прекрасний жіночий день - 8 Березня.                                                                          Нехай весна дарує Вам красу, молодість, здоров'я, чудовий настрій , душевну гармонію, у родинах панує мир і злагода , а негаразди назавжди забудуть дорогу до Ваших осель!                                                                                              Нехай всі мрії збуваються!