ДЕНЬ ВИШИВАНКИ

У культурі практично будь-якого народу є речі, які яскраво відображають його особливу національну традицію. В Україні таким символом є вишиванка - своєрідний унікальний код українського етносу з зашифрованими оберегами, символами та знаками. День вишиванки - поки ще не офіційне і відносно нове народне свято, покликане сприянню єдності і культурного відродження всього багатонаціонального українського народу. Воно відзначається в третій четвер травня. У 2020 році День вишиванки припадає на
21 травня.
Свято було засноване в Чернівцях у 2006 році. Студенти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича запропонували ідею акції “Всесвітній день вишиванки” і прийшли одного дня в українському традиційному одязі. Спочатку акцію підтримали кілька десятків студентів і викладачів університету, але в подальші роки свято вийшло на всеукраїнський рівень, до нього приєдналася українська діаспора по всьому світу, а також всі охочі підтримати Україну.

Нам пропонують  21 травня взяти участь в онлайн-марафоні «Вишиванка єднає Україну» і опублікувати фото чи відео в соцмережах або на блогах класів.
Використовуйте 2 хештеги:
#Камянка_ліцей_1, #Вишиванка_єднає_Україну

ДЕНЬ ЄВРОПИ В УКРАЇНІ

День Європи – це символ започаткування нової успішної моделі мирної співпраці між державами, що ґрунтується на спільних цінностях: свободи, демократії, поваги до прав людини, верховенства права, та враховує інтереси всіх учасників.
Відправною точкою на шляху до започаткування відзначення Дня Європи вважається Декларація Шумана, оприлюднена 9 травня 1950 року. Цей історичний документ, направлений на об’єднання під єдиним керівництвом вугільних та сталеплавильних ресурсів низки європейських держав, насамперед Франції та Німеччини, заклав підґрунтя європейської інтеграції.
Рішення щодо увічнення дати проголошення Декларації Шумана шляхом святкування 9 травня як Дня Європи прийнято у 1985 році на Саміті Ради ЄС у Мілані.
Щорічно з нагоди свята у Брюсселі, де перебувають керівні органи ЄС, а також у країнах-учасницях ЄС відбуваються офіційні урочистості.
Основна ідея загальноєвропейського Дня – кожний мешканець континенту, незалежно від своєї національної належності і громадянства, має відчути себе вільним у “Європейському домі”.
Україна – єдина держава не член ЄС, в якій на державному рівні відзначається День Європи. Оскільки День Європи – 9 травня – збігається з Днем Перемоги, в Україні урочисті заходи проводять щорічно у третю суботу травня згідно з Указом Президента №339/2003 від 19 квітня 2003 року.
Цьогоріч вперше за роки існування свята, у зв’язку з коронавірусом, святкування в Україні відбудуться в онлайн-форматі.
До дня Європи в Україні АрміяInform підготувала десять цікавих фактів про Євросоюз
• Представництво Європейської Комісії в Україні з’явилось у Києві майже одразу після проголошення Незалежності – 1993 року.
• У 2012 році Євросоюз став лауреатом Нобелівської премії миру.
• Після виходу у 2020 році Великої Британії, ЄС нараховує 27 країн-учасників.
• У ЄС немає власних збройних сил, однак більшість країн-учасниць входять до НАТО.
• Музика європейського гімну взята з Дев’ятої симфонії, яку Людвіг ван Бетховен написав у 1823 році. У фінальній частині музичного твору Бетховен поклав на музику «Оду до радості», яку написав 1785 року Фрідріх фон Шиллер. У цьому вірші знайшла відгук ідея братання народів, яку поділяв і Бетховен. У 1972 році «Ода до радості» стала гімном Ради Європи. Відомому диригенту Герберту фон Караяну було доручено написати три інструментальні аранжування – із соло для фортепіано, для духових інструментів і для симфонічного оркестру. Без слів, універсальною мовою музики, гімн виражає ідеали свободи, миру та солідарності, на яких тримається Європа. У 1985 році гімн схвалили президенти та глави урядів країн ЄС як офіційний гімн Європейського Союзу.
• ЄС є найбільшим торговим партнером України та її найщедрішим донором.
• В Європарламенті на засіданнях можна використовувати 24 офіційні мови ЄС.
• Офіційна валюта – євро – використовується у 19 країнах ЄС.
• Найпопулярніше місто Європи – Париж, його відвідують найбільше туристів.
• Безвізовий режим з ЄС дозволив українцям більше подорожувати. За 2019 рік українці загалом понад 15 млн разів перетнули сухопутний кордон, подорожуючи до країн ЄС, а гості з ЄС — понад 3 млн разів приїздили до України.

18 ТРАВНЯ - ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГЕНОЦИДУ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ.

Саме 18 травня 1944 року розпочалася операція з депортації кримських татар. У цей день вшановують пам'ять жертв цього злочину (під час головної хвилі депортації 18-20 травня було виселено 180 014 осіб), а також відзначають його як День боротьби за права кримськотатарського народу.
Офіційною підставою для депортації кримськотатарського народу стала таємна постанова Державного комітету оборони № 5859 «Про кримських татар» від 11 травня 1944 року, в якій кримським татарам висувалися претензії у начебто масовій зраді та масовому колабораціонізмі за часів окупації Криму гітлерівськими військами. Без сумніву, був здійснений акт гено- і етноциду, про що свідчать звинувачення цілого народу в державній зраді та застосування принципу колективної відповідальності. За офіційними даними (так звані числа Лаврентія Берії) було депортовано 183 144 тисячі кримських татар; за татарськими джерелами – понад 400 тисяч, з яких упродовж першого півтора року померло близько 46% депортованих людей. В каральній операції брали участь 32 тисячі співробітників НКВС. Людям на збори давалося від декількох хвилин до півгодини, з собою дозволялося взяти особисті речі, провізію, посуд та побутовий інвентар. Зрозуміло, що більшість майна залишилася і була конфіскована державою. Переважна частина депортованих була направлена на спецпоселення до Узбекистану, частина – до ГУЛАГу, а ще частина – для поповнення спецконтингенту для Московського вугільного басейну. Депортація була одним із засобів «детатаризації» Криму. Іншими засобами були знищення культурних та історичних пам’яток, заміна історичних назв місцевостей новими на зразок «Совєтский», «Первомайск», «Красногвардейск» тощо. До Криму заселялися вихідці з Росії та інших республік. За повоєнний період кількість населення у Криму збільшилося майже в 10 разів. Сталінська політика щодо кримських татар не була чимось новим. Як відомо, захоплення 1783 року Криму Росією призвело до великого занепаду культурного життя на півострові: по-варварському було спалено багато давніх рукописів, зруйновано чимало архітектурних пам’яток. Саме тоді розпочалося перше заселення Криму росіянами, чужоземними колоністами, міцніла брутальна русифікаторська політика. Після переведення Криму до складу УРСР (1954) у 1956 році було видано указ (неопублікований) про реабілітацію кримських татар, але практично без права повернення на батьківщину до Криму. Масове повернення на батьківщину кримських татар почалося лише наприкінці 80-х років. Здавалося, що нарешті, попри побутові труднощі, настав мир і можна спокійно і вільно жити на рідній землі, але знову кримська земля стала об’єктом зазіхань Росії, а кримські татари піддалися (і піддаються) нечуваним з часів Сталіна репресіям. Враховуючи, що через десятки років після депортації внаслідок дій тоталітарного режиму колишнього СРСР кримськотатарський народ знову постав перед загрозою дискримінації на рідній землі, а також з метою підтримки боротьби громадян України – кримських татар за реалізацію своїх прав як представників корінного народу Указом Президента від 16 травня 2014 року, і був встановлений День боротьби за права кримськотатарського народу.
https://www.youtube.com/watch?v=wEKlCjU9DAg

Пам'ятні дати

8 травня- День пам'яті та примирення, присвячений пам'яті жертв Другої світової війни.
10 мільйонів українців поклали свої життя упродовж найжахливішої трагедії минулого століття.
Цей день почали святкувати в Україні з 2015 року.
Символ пам'яті- червоний мак, давно визнаний у багатьох країнах Європи.
8 травня щорічно в нашому місті відбувалися факельний похід, мітинг, святковий салют.
Цього року, через пандемію коронавірусної інфекції, мітинги пам'яті біля обелісків не відбудуться.
Тому просто згадаємо цей день та вшануємо пам'ять загиблих хвилиною мовчання, яка буде оголошена одночасно на всіх телевізійних каналах.

Акція "Молодь пам`ятає подвиг дідів-прадідів!"

Діти, наближається 75-річниця з Дня Перемоги у Другій світовій війні. Тому ми маємо можливість і нам пропонують взяти участь у акції  "МОЛОДЬ ПАМ'ЯТАЄ ПОДВИГ ДІДІВ-ПРАДІДІВ!"
Друга світова війна торкнулася кожної родини. Цього року, через пандемію коронавірусної інфекції, мітинги пам'яті біля обелісків не відбудуться. Тому, ми закликаємо розмістити світлини та оповідь про своїх рідних, що воювали у Другій світовій війні, на своїх сторінках у соціальних мережах та позначити #Перемога75.

"МОЛОДЬ ПАМ'ЯТАЄ ПОДВИГ ДІДІВ-ПРАДІДІВ!"

Учням нашого класу пропонують взяти участь у акції "МОЛОДЬ ПАМ'ЯТАЄ ПОДВИГ ДІДІВ-ПРАДІДІВ!"
Друга світова війна торкнулася кожної родини. Цього року, через пандемію коронавірусної інфекції, мітинги пам'яті біля обелісків не відбудуться. Тому, ми закликаємо розмістити світлини та оповідь про своїх рідних, що воювали у Другій світовій війні, на своїх сторінках у соціальних мережах та позначити #Перемога75.

Роковини Чорнобильської катастрофи

Аварію на Чорнобильській АЕС досі називають найбільшою техногенною катастрофою в історії мирного атома. Нарівні з аварією на АЕС "Фукусіма-1" в Японії, що сталася у 2011 році, Чорнобильській трагедії привласнений сьомий рівень небезпеки за Міжнародною шкалою ядерних подій. Те, що сталося 26 квітня 1986 року, стало локальною катастрофою з глобальними наслідками.
Що сталося на ЧАЕС 26 квітня 1986 року

Для чергового планово-попереджувального ремонту 25 квітня 1986 року була запланована зупинка четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС. Випробовувати мали режим вибігу ротора турбогенератора, який планувався як додаткова система аварійного електропостачання.

За добу до аварії потужність реактора знизили, була відключена і система аварійного охолодження реактора.

Проте в 1:23:38 25 квітня було зафіксовано натискання кнопки максимального аварійного захисту: після початку випробування реакція не стабілізувалася, а потужність реактора наростала. Аварійний захист вже не допоміг, і ситуація вийшла з-під контролю. Прогриміли два вибухи з інтервалом в декілька секунд, реактор був повністю зруйнований, а будівля енергоблока і покрівля машинного залу частково обрушилися. Крім цього, виникло понад 30 вогнищ пожежі: основні були загашені через годину, а повністю ліквідували загоряння до 5 ранку 26 квітня. Проте пізніше пожежа великої інтенсивності виникла у центральному залі 4-го блоку. Гасили її з використанням вертолітної техніки до 10 травня.
Хто винен у Чорнобильській катастрофі?

Зайнялися пошуками винних практично відразу. Спочатку відповідальність поклали на персонал і керівництво станції, однак після повторного розгляду питання відповідальності в 1991 році висновок дещо змінився. Так, катастрофа на ЧАЕС почалася через дії персоналу, але набула неадекватних катастрофічних масштабів через незадовільну конструкцію реактора.

Найбільш ймовірні причини аварії – помилки проекту і конструкції реактора.

Основні фактори: невідповідність реактора нормам безпеки, низька якість регламенту експлуатації, неефективність режиму регулювання і нагляду за безпекою, загальний брак культури безпеки в ядерних питаннях.
Чорнобильська катастрофа та її наслідки

Найбільшої шкоди після трагедії зазнала не Україна, а Білорусь. Країна отримала 70% радіаційного забруднення ЧАЕС. Також забруднення дісталося до Норвегії, Фінляндії і Швеції та Росії. Загалом понад 200 тис. кв. км отримали дозу радіації.
Найпоширеніші міфи про Чорнобиль

Кожного разу, коли розмова заходить про Чорнобильську катастрофу, хтось згадує мутантів, хтось говорить про те, що масштаби трагедії зумисне приховали, деякі стверджують, що ще тисячу років навколо ЧАЕС не можна буде жити. Проте ж справи трохи інакші.

Міф 1: Тварини-мутанти

Раніше історії про п'ятилапих і двоголових вовків з Чорнобильського лісу були дуже популярними, особливо в перші роки після аварії. Мутації дійсно були, але незначні, і жодна з них не виявилася стійкою. Вплинула радіація на падіння народжуваності і підвищення смертності.

Тим не менш, на даний момент в лісах навколо ЧАЕС дуже багата фауна, яку досліджують не тільки українські вчені, а й їхні колеги з Франції, США та інших країн. Численні фотопастки встановили там популяції коней Пржевальського, єнотовидних собак, вовків, борсуків, кабанів, козуль, оленів, лосів, навіть зубрів та ведмедів. Відсутність у цьому районі людей та заборона на полювання позитивно впливає на життя тварин.

Справді видимого удару радіація завдала в лісі, особливо соснам, які виросли на місці Рудого лісу – того самого, на який припало найбільше викидів радіоактивного пилу під час вибуху реактора. Ліс зносили бульдозерами, дерева були поховані. Зараз він відновлюється природним шляхом, але порушення в пагонах видно навіть неозброєним оком: із бруньки замість двох голок може рости вісім, порушена їхня довжина і навіть кількість гілок у вузлі.
Міф 2: Жахливі генетичні наслідки Чорнобильської трагедії для людини

За 6 років досліджень світова наука не знайшла генетичних дефектів у дітей внаслідок радіаційного опромінення їхніх батьків. Висновок, в першу чергу, підтверджується після спостереження за потерпілими та їх поколіннями в Хіросімі і Нагасакі. Щодо середньостатистичних даних перевищення генетичних відхилень не було.

Через 20 років після Чорнобильської катастрофи, в 2007 році Міжнародна комісія з радіологічного захисту знизила значення гіпотетичних ризиків майже в 10 разів.

"Результати робіт з дослідження генетичних ефектів опромінення, спричиненого викидами Чорнобильської АЕС в Україні чи Білорусі, які мали найвищий рівень забруднення, а також в ряді європейських країн, не дають ніякого однозначного доказу збільшення частот одного або декількох з наступних явищ: синдром Дауна, вроджені аномалії, викидні, перинатальна смертність і т. д.", - йдеться в доповіді Наукового комітету з дії атомної радіації ООН за 2001 рік.

Міф 3: Влада навмисно приховувала серйозність ситуації

Основна проблема полягала у відсутності надійної і незалежної системи контролю радіаційної обстановки, яка охоплювала б великі території за межами АЕС. Отримати в реальному часі інформацію про радіаційний фон на великих територіях, де відбулися радіоактивні випадання, було неможливо.

Влада, безумовно, повну інформацію приховувала. Але повністю оцінити масштабів катастрофи просто не могла.

Ця проблема дала поштовх у розвитку спеціалізованих систем, і на даний момент зони спостереження існують навколо АЕС, в них створені автоматизовані системи контролю радіаційної обстановки. Вони дозволяють оцінити ситуацію навколо ядерно-радіаційно небезпечних підприємств не тільки владі, але і будь-кому.
Чорнобильська катастрофа в цифрах

2 дні світ нічого не знав про вибух.

30 співробітників АЕС загинули в результаті вибуху або гострої променевої хвороби протягом декількох місяців.

350 тис. осіб були евакуйовані з зони вибуху.

600 тис. осіб стали ліквідаторами аварії – боролися з вогнем і розчищали завали.

4,7 тис. кв. км виявилася забрудненою через радіоактивні опади та сильне випромінювання.

2 роки пропрацював четвертий енергоблок ЧАЕС, він був найбільш "молодим" і модернізованим з усіх.

1:36 – цей час став точкою неповернення, реактор стало неможливо зупинити.
Туризм в ЧорнобиліМіф 2: Жахливі генетичні наслідки Чорнобильської трагедії для людини

За 6 років досліджень світова наука не знайшла генетичних дефектів у дітей внаслідок радіаційного опромінення їхніх батьків. Висновок, в першу чергу, підтверджується після спостереження за потерпілими та їх поколіннями в Хіросімі і Нагасакі. Щодо середньостатистичних даних перевищення генетичних відхилень не було.

Через 20 років після Чорнобильської катастрофи, в 2007 році Міжнародна комісія з радіологічного захисту знизила значення гіпотетичних ризиків майже в 10 разів.

"Результати робіт з дослідження генетичних ефектів опромінення, спричиненого викидами Чорнобильської АЕС в Україні чи Білорусі, які мали найвищий рівень забруднення, а також в ряді європейських країн, не дають ніякого однозначного доказу збільшення частот одного або декількох з наступних явищ: синдром Дауна, вроджені аномалії, викидні, перинатальна смертність і т. д.", - йдеться в доповіді Наукового комітету з дії атомної радіації ООН за 2001 рік.

Міф 3: Влада навмисно приховувала серйозність ситуації

Основна проблема полягала у відсутності надійної і незалежної системи контролю радіаційної обстановки, яка охоплювала б великі території за межами АЕС. Отримати в реальному часі інформацію про радіаційний фон на великих територіях, де відбулися радіоактивні випадання, було неможливо.

Влада, безумовно, повну інформацію приховувала. Але повністю оцінити масштабів катастрофи просто не могла.

Ця проблема дала поштовх у розвитку спеціалізованих систем, і на даний момент зони спостереження існують навколо АЕС, в них створені автоматизовані системи контролю радіаційної обстановки. Вони дозволяють оцінити ситуацію навколо ядерно-радіаційно небезпечних підприємств не тільки владі, але і будь-кому.
Чорнобильська катастрофа в цифрах

2 дні світ нічого не знав про вибух.

30 співробітників АЕС загинули в результаті вибуху або гострої променевої хвороби протягом декількох місяців.

350 тис. осіб були евакуйовані з зони вибуху.

600 тис. осіб стали ліквідаторами аварії – боролися з вогнем і розчищали завали.

4,7 тис. кв. км виявилася забрудненою через радіоактивні опади та сильне випромінювання.

2 роки пропрацював четвертий енергоблок ЧАЕС, він був найбільш "молодим" і модернізованим з усіх.

1:36 – цей час став точкою неповернення, реактор стало неможливо зупинити.